До 15-річної годовщини УГК
Вступ.
Громадська організація «Український гірськолижний клуб» (далі УГК) у 2018 році вступає в 15-тий сезон свого існування, тому вчасно нагадати як це сталося, хоча би деякими кроками. Чому взагалі був засновано гірськолижний клуб, а ні клуб аматорів пива чи боулінгу? Навіщо організовувати клуб, якщо є Федерація лижного спорту України (ФЛСУ) і славний своїми досягненнями Держкомспорт, який не стільки керує, скільки перешкоджає нормальному розвитку професійного спорту? Спробуємо пояснити.
Гірськими лижами займаються у 40 країнах. З європейських країн на чолі йде Франція - світовий лідер з 65,0 млн. людино-днів, далі Австрія (56,0 млн.), Італія (37,0 млн.) і Швейцарія (30,0 млн.). В усьому світі зареєстроване близько 4.000 гірськолижних комплексів, встановлено більш 25.000 механічних підйомників. Загальне число людей, що катаються оцінюється в 80-100 млн. лижників, що складає 380 млн. людино-днів у рік. Щорічно продається близько 6 млн. пара лиж і сноубордів. Гігантські цифри та перспективи росту. Якщо вже у маленькій рівнинній, як стіл, Голландії нараховують більше мільйона прихильників гірських лиж, то без сумніву Україна повинна була мати гірськолижний клуб тому, що вона те ж гірська країна Європи.
Історія УГК бере свій початок тоді, коли група ентузіастів гірських лиж, які радились за цей чудовий вид спорту, вирішила організувати свій клуб з тим, щоб раз і назавжди відірватися від державних структур (типу Госкомспорта України), які повільно і впевнено вбивають його своїм холонучим розрахунком і незацікавленістю. В тім, слід нагадати, що донедавна Україна була місцем проведення найвидатніших вітчизняних і міжнародних змагань, а українські гірськолижники були Чемпіонами і призерами цих змагань, входили до складу збірної команди Радянського Союзу. Прізвища українських спортсменів - А. Лебєдєва, Т. Лебєдєвої, В. Семенова, В. Чертищева, І. Тура, В. Порукаєва, М. Фобяк, Д. Марковського, А. Костроми, В. Видрицького, О. Логинової, С. Гладишевої та інших були широко відомі усім вболівальникам гірськолижного спорту. До речі, остання - 7-ма Зимня Спартакіада ??народів СРСР відбувалася у 1990р. в Україні, де гірськолижники змагалися на схилах славнозвісної гори Тростяна у п. Славське.
Як все починалось.
УГК формально було створено у жовтні 2003 року, але команда засновників Клубу (група ентузіастів гірськолижного спорту та аматорів активного відпочинку в горах на лижах. які готові були підтримувати та розвивати гірські лижі), формувалась на протязі декількох попередніх сезонів.
Засновниками клубу були: бізнесмени (С.В. Харчук, В.М. Гіссем, І.О. Мітюков), відомий спортсмен та тренер (А.А. Фалтинський), суддя міжнародної категорії та лікар (В.М. Бєлов),), громадські діячи Б.Ф. Омецинський та його син – Дмитро). Велику допомогу у початковому становленні клубу додала Т.О. Букаренко. На першому установчому зібранні президентом клубу одностайно було обрано В.М. Бєлова (у той час, голову Національної колегії суддів України, першого в Україні Технічного делегата Міжнародної федерації лиж (FIS), який очолює клуб по теперішній час.
Відзначимо, що при сприянні активістів Клубу один з його засновників - Ігор Мітюков у 2004р. був обраний президентом Федерації лижного спорту України і цю посаду від обіймає до сьогодні. Однак ця подія, як показав час, ніяк не відзначилася позитивно на подальшої роботі і діяльності клубу, а скоріше навпаки.
Головною метою УГК була одразу задекларована всебічна пропаганда гірських лиж в Україні, здорового способу життя і суспільно-важливих цінностей. Свою діяльність Клуб став реалізувати за рахунок внесків членів клубу, стартових внесків та спонсорських засобів. Одним із першочергових завдань Клубу є об'єднання великої кількості прихильників гірських лиж. Для цього Клуб запроваджує програми партнерського співробітництва з компаніями, які працюють на ринку гірськолижного відпочинку і в суміжних сферах. З однієї сторони, це дозволяє Клубу залучати нових прихильників активного відпочинку на лижах, з іншої - сприяє розвитку бізнесу партнерів Клубу. Вже на першу річницю створення Клубу у віданні «Школяр» вийшов перший спеціалізований довідник «Гірськолижні курорти України», авторами ідеї якого були Українській гірськолижний клуб та Державна туристична адміністрація України, де активну участь у підготовці цього видання брали засновники клубу - Бронислав Омецинський, Сергій Харчук, Володимир Бєлов, Антон Фалтинський. На сьогодні цей довідник став вже раритетним виданням и до цього часу не має інших аналогів.
Перші старти.
Спочатку Клуб спробував співпрацювати з такими монстрами, як Мінмолодьспорту України та Федерацією лижного спорту. Так, в сезоні 2002-2003рр. фактично силами команди Клубу за підтримки Державної туристичної адміністрації України і Національної туристичної організації, а також товариства «Драгобрат» було організовано гірськолижний турнір Кубок Федерації на полонині «Драгобрат». У змаганнях зі слаломних дисциплін взяли участь понад 120 спортсменів, найсильніші гірськолижники України у всіх вікових групах, загалом зокрема олімпійці, лідери Української збірної Микола Скрябін і Юлія Сіпаренко, Ігор Вахненко, Оксана Мащакевич, чемпіони України Наталія Йощенко, Тамара Гісем і Ксенія Курєндаш. В рамках події пройшли також змагання серед аматорів та ветеранів. У них взяли участь гірськолижники, яким вже виповнилось 75 років, а декому навіть більше. Серед них воротар київського «Динамо» початку 50-х років Андрій Гаваші, відомий у минулому тренер гірськолижної жіночої команди України Андрій Берегі, відомий на Закарпатті лікар Йосип Машкаринець та інші. Створенню святкової атмосфери сприяли показові виступи лижних акробатів, серед яких, гордість України, лідери Кубку світу з фрістайлу, Енвер Аблаєв і Станіслав Кравчук. Для показових виступів цього разу Клуб запросив і сноубордистів. Товариство «Драгобрат» виступило як офіційний партнер змагань, а його керівник Юрій Валентинович Бідний був членом Оргкомітету. Всі присутні високо оцінювали організацію змагань та проведення цікавої культурної програми відпочинку їх учасників.
Але час дуже швидко довів, що співпраця з державними спортивними установами не є плодотворною ідеєю і тільки паралізує самостійну і креативну діяльність такої громадської організації як наш Клуб, оскільки він має зовсім іншій вектор розвитку. Тому УГК далі пішов своїм шляхом у пошуках нових форм своєї діяльності.
Як клуб далі пішов своїм шляхом.
В березні 2004 року Клуб спільно із посольством Австрії в Україні організував Українсько-австрійський культурно-спортивний фестиваль в Славське, в рамках якого були проведені міжнародні змагання на призи Клубу при участі спортсменів України, Австрії, Білорусі та Латвії. Фестиваль став не тільки найбільш репрезентативною і визначною гірськолижною подією сезону, але і культурним заходом міжнародного масштабу. Взагалі, у розважальній програмі подій Клубу брали участь такі відомі виконавці, як Олег Скрипка, Ольга Крюкова, Карина Плай, Катя Гапочка, Микола Доляк, Софія Сливка та інші, а також різноманітні гурти - «Гайдамаки», «Файно», «Очеретяний кіт», «Сонцекльош», «Карпатьяни», «Дримба Да Дзиґа», «Н-три», «От Винта» та інші.
Клуб самостійно сформував 2 збірки улюбленої музики українських гірськолижників «Я люблю Карпати». Таким чином, фактично Клуб (завдяки героїчним зусиллям, насамперед, Сергія Харчука) став піонером нового формату гірськолижних подій, коли спортивна частина поєднується із видовищною культурною програмою. Це дозволяє залучити більше глядачів, забезпечити більш широке висвітлення події в мас-медіа, і таким чином зробити її більш цікавою для спонсорів.
З 2004 року Клуб розпочав нову для себе справу – організацію аматорських і ветеранських змагань. Починаючи з 2006 року, масштаби змагальної програми та різноманітних заходів збільшилися у декілька разів порівняно з попередніми роками. Змагання були проведені в найкращих гірськолижних місцях України – це Славське, Драгобрат та Синяк. І саме у Синяку був проведений гірськолижний фестиваль. В ньому взяли участь спортсмени та ветерани з Австрії, Словаччини, Польщі та України. Гарні спогади про фестиваль залишилися ще надовго у всіх шанувальників гірських лиж.
У 2007 році вперше на змаганнях серед ветеранів і аматорів у ГТК Мигово (60 км від м. Чернівці) був проведений видовищний нічний слалом-гігант серед спортсменів – професіоналів. На цю подію був запрошений такий відомий гурт, як «Гуцул Каліпсо», що завів публіку до шаленості! У 2007 році клуб виступив партнером фестивалю «Славське-Рок 2007», з метою розвитку курорту Славське не тільки, як зимового але і всесезонного, де активними мотиваторами від Клубу були Сергій Харчук і Тетяна Букаренко.
Не має сенсу зупинятися на усіх змаганнях і заходах, які були проведені за наступний 10-ти річний період (2007-2017рр), оскільки Клуб у середньому їх проводив від 3 до 5 за рік.
Загальні і принципові особливості спортивної роботи Клубу.
Змагання проводилися в слаломі, слаломі-гіганті та паралельному серед любителів і ветеранів спорту, а також серед запрошених елітних спортсменів. Вік учасників був 15 до 80 років і число їх доходило до 100 і більше осіб. Стартовий внесок був в межах 50 - 200гр., який залежав від реальної ціни гривні, але ніколи не перевищував розумні межі. Всі змагання проводилися за міжнародними правилами ФІС під керівництвом Технічного делегата ФІС В. Белова, головного судді майстра спорту А. Фалтинського, за відомим заздалегідь, Положенням про змагання. Постановником траси та Рефері змагань незмінно є відомий спортсмен, почесний майстер спорту В. Видріцький, який завжди блискуче використовує природний рельєф місцевості. Змагання обслуговують досвідчені судді, у тому числі, суддями Національної категорії з Києва, Львіва, Полтави, якими керує старший контролер М. Машталір; хронометраж здійснювався за допомогою системи «Tag Heuer 510» (А. Богайчук, батько та син Олешкевичи, А. Крівша, К. Андриєць) і має комп'ютерний супровід (спочатку подружжя Анатолій і Людмила Заїки, останні роки - С. Олешкевіч). Відмінно зарекомендувала себе як головний секретар Л. Колаптуровська (м. Полтава), яка незмінно обслуговує змагання Клубу останні роки. Протоколи змагань друкуються швидко, фактично після офіційного затвердження результатів Журі змагань (в останні роки вони викладаються і Інтернеті на сайті клубу. Нагородження переможців медалями УГК завжди проводилося в урочистій обстановці у всіх вікових групах за 1, 2 і 3 місця. За 1-е місце вручався також спеціальний Кубок і цінні подарунки від спонсорів (особливо фірми «Фішер» (завдяки багаторічної плідної співпраці з її представником в Україні Л. Гонтарик). Всі інші учасники змагань завжди нагороджувалися пам'ятним дипломом клубу.
Зупинимося лише на головних аспектах клубного досвіду, який мі отримали за ці роки.
Переваги клубної форми діяльності. Клуб придбав безцінний досвід, провівши, більше ніж 50 гірськолижних змагань, п'ять з яких, з міжнародною участю спортсменів Австрії, Білорусії, Латвії, Польщі, Словаччини.
- Клуб намагається перетворити усі свої змагання в свята, які закінчуються на мажорній ноті барвистого церемоніалу нагородження цінними призами від відомих гірськолижних фірм та компаній («Фішер», «Атомік», «Драйв-спорт» та інші) і виступом відомого фольклорного колективу України, дискотекою, дружнім фуршетом і деколи навіть феєрверком.
- Клуб вперше провів змагання і «відкрив» для прихильників гірських лиж схили санаторно-туристичного комплексу "Синяк" – мальовничого місця неподалік від Мукачева. Господарями змагань стали розташовані неподалік санаторії "Квітка Полонини" і "Поляна".
· Клуб вперше провів змагання і «відкрив» для прихильників гірських лиж – Буковель.
· Клуб вперше провів змагання і «відкрив» для прихильників гірських лиж – Мигово
· Клуб вперше провів змагання і «відкрив» для прихильників гірських лиж – кубок „Варшава” (п. Славське).
· Клуб вперше провів змагання і «відкрив» для прихильників гірських лиж – кубок „ПЛАЙ” (Закарпаття).
· Клуб вперше поставив на лижі дітей з сиротинців, які до цього взагалі не мали жодних шансів навіть подумати про такий дорогий вид занять, якими є гірські лижі.
· Клуб вперше на Україні виступив з ініціативою проведення шкіл-семінарів для тренерів та персоналу, що обслуговує канатні дороги і гірськолижні траси з залученням іноземних фахівців з Австрії, Італії, Німеччини, що має місце, поки тільки в футбольних клубах.
· Клуб регулярно проводить весняні та осінні збори збірної команди УКГ в Австрії (Хінтертукс), інколи у Болгарії.
· З 2013 року Клуб (з ініціативи креативного та невгамовного Сергія Харчука) почав проводити:
- щорічні зимові старти на бігових лижах для родин дипломатичних місій, розташованих в Україні, так званий “Diplomatic Cup”, якій усім дуже подобається;
- весняні старти змагань з тріатлону.
- в осені велоперегони «Київська Сотка».
Ці старти вже завоювали популярність серед прихильників серед аматорів і спортсменів і кількість учасників зростає з кожним роком. За для участі у цих стартах залучаються відомі зарубіжні діючи спортсмени і тренери. Так всі ці змагання обслуговують такі відомі фахівці як М. Ястрєбов, заслужені тренери України - подружжя В. та Н. Попови, що забезпечує їх високий рівень і піднімає статус клубу.
Партнерами та Cпонсорами клубу та його членами у період його становлення були ї є:
«Райффайзен банк Аваль»
«Fisher» – гірськолижне спорядження
ТОВ «СКІ» - спортивні та культурні ініціативи, організація концертів і масових заходів
«Рутенія Тур» – туристичний оператор, гірськолижні тури, Альп-табори в Україні і Європі
«Полтава-СКІ» – будівництво і обслуговування гірськолижних центрів.
ГДК і Товариство «Драгобрат».
Ресторан «Максим» (п. Славське)
Ресторан «Пантагрюєль» (м. Київ)
Державна туристична адміністрація України і Національна туристична організація.
Ужгородський коньячний завод «Тиса»
«Atomic» – гірськолижне спорядження
«Grifone» – одяг для активного відпочинку і екстріму
«CLIO» – аксесуари для мобільних телефонів
«Увекон» - консультаційні послуги
Торгова марка «Хортиця»
Торгова марка «Бучач».
Зрозуміло, тут неможливо перерахувати всіх тих, хто активно допомагав роботі УГК, сприяючи зростанню його популярності. Ми дякуємо всім - спонсорам, музикантам, журналістів, працівникам ГЛК, які підтримували нас. Всім їм величезне спасибі! Клуб сподівається і розраховує на їх підтримку і в подальшому. Разом з тим, ми відкриті для співпраці з новими спонсорами на взаємовигідних умовах.
Клубний рух в Україні кинуто на свавілля.
За останнє десятиріччя суттєво зросла кількість українських громадян, які виїжджали на закордонні гірськолижні курорти і підвищений інтерес до активного відпочинку в горах призвів до зростання українських пропозицій туристичних послуг у вигляді гірськолижних зон відпочинку в традиційно гірських районах Карпат і в ряді місць України, де вже функціонують або починають будуватися гірськолижні траси (Київ, Вишгород, Полтава, Львів, Дніпропетровськ, Харків, Чернівці). На жаль, цей розвиток відбувається значною мірою хаотично і, головне, при повній відсутності в системі українського законодавства нормативних документів про використання гірськолижних трас та їхньої безпеки. В українських нормах на проектування виробничих об'єктів поняття гірськолижної траси як спортивної споруди відсутнє, цілком відсутні вимоги по безпеці гірськолижного туризму. Цей недолік намагався заповнити УГК, який виступав з пропозиціями до Кабінету Міністрів України з ініціативою державної стандартизації цієї галузі спорту і туризму, оскільки член Ради клубу - Антон Фалтинський дуже професійно і успішно займається проектуванням і будівництвом гірськолижних центрів і має дуже цінний досвід. Але ніякої реакції від державних установ не пролунало.
Взагалі ж, як вже всім стало вочевидь, професійний, а тепер вже і олімпійський спорт заохочує екстремальні види спорту, не займається підтриманням здоров'я спортсмена, а, навпаки, експлуатує його, змушуючи працювати на знос; тому в них панує високий травматизм, допінг, підтасовування результатів і інші аморальні прийоми. Деякі результати на Зимових Олімпійських Іграх досягнуті Україною за рахунок «привізних», а не українських спортсменів, так само йдуть справи і з тренерами. Скільки ж бувалих українських спортсмені, наприклад, тільки у фрістайлі стали Чемпіонами світу і Олімпійських Ігор.
Майбутнє спорту і гірського туризму - тільки за клубним рухом.
Ми в цьому впевнені, як це вже сталося у Франції, Австрії, Норвегії та інших лижних державах. Наприклад, вступ до Французької лижної федерації відкриває шлях до придбання членського квитка в клубі міського відділення або ж в клубі лижного центру. Ця ліцензія включає цивільне страхування, надання допомоги на трасах і суттєве зменшення плати за користування підйомником. Ми теж стоїмо на цьому шляху, але не всі відразу.
Так, клуб організовує бажаючих долучитися до занять лижами, проводить азартні змагання любителів і ветеранів, пропагандує тим самим «моду на здоров'я», де спортивна форма необхідна, перш за все, для підтримки гарного настрою і високої працездатності людини, збереження творчої активності і активного довголіття. Хіба для сучасних умов України це не важливо, якщо середньостатистичний українець-чоловік не доживає до пенсії, масовість загальнодоступного спорту в Україні зійшла нанівець, дитячі спортивні школи перестали постачати кандидатів до збірних команд країни.
Як правило, рівень проведення заходів нашим Клубом по організації, суддівству, розміщенню і загальної атмосфери набагато вище, ніж аналогічні змагання, що проводиться Держкомспортом і ФЛСУ, від яких віє нудьгою і казенщиною. Вже перший досвід проведення клубних зустрічей з аматорами показав, що їм є чому повчитися, особливо якщо ти «чайник». Адже з точки зору біомеханіки, тіло будь-якого з нас, не більше ніж, система сегментів - ланок (ноги, руки, стегна, таз, хребет), які зміщуються щодо один одного в суглобових зчленуваннях. З усім цим господарством ще треба навчитися справлятися, а це, так непросто, коли людина вперше в житті взула ноги в безглузді гірськолижні черевики «прикувавши себе п'ятами» до лиж, а руки просунула в темляки лижних палиць. Тільки тоді необізнана людина розуміє, що вона залишилися один на один на снігу зі своїми проблемами і їй самій треба братися за навчання. Страх самого руху на лижах з гори стає найбільшим ворогом такої людини. Тут, як раз допомогають поради колишніх (Наталка Кузнецова) та діючих тренерів клубу - Антона Харчука, Тамари Гіссем, і взагалі, кожного із членів клубу. Це та підтримка на яку може розраховувати кожен аматор, який тільки починає свій нелегкий путь на гірських схилах. Вступаєте в члени УГК - стаєте «чайниками» нашого сервізу - на нашу допомогу можете сміливо розраховувати.
Закінчення опусу, але ні завершення історії.
Історія, як стверджують, не відбувається сама по собі, а її роблять люди - міцні та яскраві. З названих вище 7 «батьків-засновників» клубу до його 15-річчя «в строю» залишилося троє. Однак клуб жив і продовжує донині своє становлення і поступальний розвиток, незважаючи на всі складнощі сучасної ситуації в Україні і всупереч думці деяких скептиків і навіть недоброзичливців.
Можна констатувати, що за минулі роки сформувався міцний і надійний кістяк Ради клубу і актив із багатьох наших прихильників, що дозволяє Клубу ставити і вирішувати непрості завдання планування, організації та проведення спортивно-культурних заходів. Назвемо в першу чергу тих, без яких не відбулося б жодна клубна подія.
Сергій Харчук - креативний і фінансовий mobile клубу - його душа, неспокійний до всього людина, дай Бог йому здоров'я і сил, щоб він залишався perpetuum якомога довше. Він як магніт притягує до себе і в клуб - нових і, як правило, цікавих, порядних людей.
Антон Фалтинський - дуже вимогливий до себе та інших керівник, завжди надійний, обов'язковий, може іноді навіть надмірно ініціативний, але він завжди так щиро вболіває за клуб, як ніби тут вирішується майбутнє України.
Завдяки новим членам Ради клубу - Сергію Гусовському і Сергію Рябініну, піднялася динаміка клубу, розширилися його можливості, діапазон проведених змагань. Завдяки їм, ми відчули високий градус (і не тільки винної), але і фінансової підтримки.
Таня Букаренко і Оксана Лютая - тендітні й витончені на вигляд, але, насправді, сильні і витривалі, які відповідально працювали за всіх чоловіків клубу на посаді технічних директорів клубу.
Олена Гонтарик, вона ж - наш вірний друг, помічник і однодумець. Скільки ж разів вона, як представник фірми «Фішер», йшла назустріч клубу і підтримувала його.
Катя Дядьківська - забезпечувала всім затишок, незважаючи на всі дорожні туристичні «негаразди», яка як прес-секретар знаходить завжди потрібні слова, ведучи постійні репортажі з місця клубних подій.
Юлія Бондарчук - легка в спілкуванні, захоплена життям дівчина, наш гостьовий і трансферний бог і Алла Шашло, які завжди йдуть назустріч всім нашим шанувальникам. Перефразуючи відомий слоган, можна сказати: «Ми говоримо «Рутенія Тур » і маємо на увазі УГК, ми говоримо УГК і маємо на увазі « Рутенію ».
Антон Харчук - гідний продовжувач справи батька, ентузіаст люблячий лижі та гори, професійно навчає у своїй школі цьому дітей і любителів активного відпочинку
Ростислав Гуділін – людина з досвідом роботи в банківський сфері та будівельному бізнесі. Відповідальний, послідовний, педантичний менеджер. Новий член команди клубу, але схоже він «нашої» групи крові.
Окремо відзначу кращих суддів країни і клубу з гірськолижного спорту - Віктора Видрицького, Миколу Машталіра, Костянтина і Сергія Олешкевич, Олександра Бобровського, Олежа Ильченко, Сергія Леве, Володимира Кондратьєва, Олежа Огородника, Дмитрія Смайловского, які служили і служать Клубу вже багато років, ... і багато інших гідних людей. Усіх не перелічиш, тому заздалегідь приношу перед ними свої вибачення. Усім з ким доводилося працювати і спілкуватися велика вдячність.
Ну, хіба можна назвати нас усіх аматорами (на русском языке любителями)? Швидше за все, ми усі дилетанти, якщо нагадати, що по-італійськи «diletare" - це задоволення. Клуб працює із задоволенням і для задоволення інших - особливо дітей і ветеранів, спортсменів і ентузіастів лиж.
Підключайтеся до нашого клубного руху під нашим девізом: «Нічого собі - все людям» и Ви не пошкодуєте! Це так приємно створювати людям свято и відмінний настрій - мовчезні гори самі сприяють цьому. Гори хоч и мовчать, але все бачать і розуміють - зовсім як люди, хто к ним прийшов з добрими намірами. За це ми їх і любимо, а вони нас.
Президент УГК
суддя міжнародної категорії,
доктор медичних наук, професор,
академік Української Академії інформатики Володимир Бєлов